Ходнєв Олексій Іванович (18.02(2.03).1818 – 5(17).03.1883) – хімік-органік, один із основоположників фізичної хімії професор Харківського університету.

Кеппен Павло Іванович (19.02(01.03).1793 – 23.05(05.06).1864) –статистик, історик, етнограф, академік Петербурзької АН (1837 р.). Народився у м. Харків. Закінчив Харківський університет (1814 р.). У 1821 – 1824 рр. подорожував Європою, у 1829 – 1834 рр. – Кримом. Був одним з організаторів Російського географічного товариства (1845 р.), в якому очолював відділення статистики. Працював у галузі статистики, античної історії та етнографії Північного Причорномор’я і т. ін. Почесний член Харківського університету (з 1858 р.).

Кронеберг Іван Якович (19.02(1.03).1788 – 19(31).10.1838) – філолог. Народився в м. Москві. Жив у Німеччині, закінчив Йєнський університет. Після повернення в Росію був призначений директором Московського комерційного училища. З 1819 р. – ад’юнкт по кафедрі латинської словесності і старожитностей Харківського університету, з 1820 р. – екстраординарний, з 1821 р. – ординарний професор. У 1821, 1823 – 1826, 1831 – 1833 рр. був деканом словесного відділення філософського факультету, у 1826 – 1829, 1833 – 1836 рр. – ректором Харківського університету.

Нікольський Олександр Михайлович (04.03.1858 – 08.12.1942) – зоолог, академік АН України (з 1919 р.). Народився в Астрахані (Росія). Закінчив Петербурзький університет (1881 р.). У 1903 – 1920 рр. – професор Харківського університету, в 1921 – 1931 рр. – завідувач кафедрою Харківського інституту народної освіти, одночасно з 1921 – 1926 рр. – професор Харківського медичного інституту. Наукові праці присвячено вивченню тварин. Описав ряд нових видів і підвидів хребетних тварин. Перекладач і редактор широковідомих праць: „Життя моря” Келлера та „Життя тварин” Брема.

Щелков Іван Петрович (21.02(5.03).1833 – 14(27).05.1909) – фізіолог. Народився у м. Харкові, у 1855 р. закінчив Харківський університет. З 1863 р. – ординарний професор медичного факультету Харківського університету, у 1884 – 1890 р. - ректор. З 1890 р. – ректор Варшавського університету. Почесний член Харківського університету (1892 р.).

Забіла Наталя Львівна (20.02(05.03).1903 – 06.02.1985) – дитяча письменниця, поетеса, перекладач. Народилася у м. Петербург. 1917 р. переїхала до м. Люботина Харківської області. Після закінчення гімназії працювала вчителькою, була депутатом сільської Ради. Закінчила Харківський інститут народної освіти (1925 р.). Працювала в школах Люботина та Харкова, в редакції журналу „Нова книга”, Українській книжковій палаті. Член Спілки селянських письменників „Плуг”, згодом – Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Голова Харківської спілки письменників України (1944 – 1947 рр.). Автор казок, віршів, оповідань для дітей, „Читанок” для школярів, перекладів з російської, французької та польської мов. Премії ім. Лесі Українки (1972 р.), ім. О.І. Копиленко (1981 р.). Журнал „Малятко” встановив літературну премію ім. Н.Л. Забіли (1989 р.).

Бузескул Владислав Петрович (24.02(08.03).1858 – 01.06.1931) – історик, історіограф, академік АН України (з 1925 р.), академік АН СРСР (з 1922 р., член-кореспондент Російської АН з 1910 р.). Народився у с. Попівка (нині – Харківська обл.). Закінчив Харківський університет (1880 р.), де викладав. З 1890 р. – професор, з 1921 р. – завідувач науково-дослідною кафедрою всесвітньої історії, згодом – кафедрою європейської культури ХІНО. Наукові праці стосуються історії Стародавньої Греції, джерелознавства, історіографії. Ордени святого Станіслава і святого Володимира та два інших.

Сухомлинов Михайло Іванович (29.02(12.03).1828 – 08(21).07.1901) – філолог, історик російської літератури та освіти, академік Російської АН (з 1876 р.). Народився у м. Харків. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету (1848 р.). З 1852 р. працював у Петербурзькому університеті (з 1960 р. екстраординарний, з 1864 р. – ординарний професор). З 1899 р. очолював відділ російської мови та словесності Російської АН.Праці зі слов’янського мовознавства, історії літератури, Російської АН, освіти в Росії за часів Олександра І. Почесний член Петербурзького, Казанського, Київського та Харківського університетів.

Янсон Ігор Кіндратович (нар. 18.03.1938) – фізик, академік НАН України (з 1992 р., член-кореспондент з 1979 р.). Народився у Харкові. Закінчив Харківський університет (1961 р.). З 1961 р. працює у Фізико-технічному інституті низьких температур НАН України (з 1970 р. – завідувач відділом). Паралельно у 1969 – 1970 рр. викладав у Харківському інституті радіоелектроніки, з 1976 р. – у Харківському політехнічному інституті, з 1979 р. – у Харківському університеті. Наукові праці присвячено дослідженню контактних явищ у твердих тілах при низьких температурах. Спільно з І.М. Дмитренком і В.І. Свисту новим експериментально виявив електромагнітне випромінювання надпровідної тунельної структури (нестаціонарний ефект Джозефсона). Державна премія України (1980 р.). Премія ім. М. Островського (1967 р.). Премія Хьюлетт-Паккарда Європейського Фізичного товариства (1987 р.). Премія фонду О. фон Гумбольдта (1996 р.).

Андреєв Костянтин Олексійович (14(26).03.1848 – 29.10.1921) – математик, член-кореспондент Петербурзької АН (з 1884 р.). Народився у Москві. Закінчив Московський університет (1871 р.). У 1873 – 1898 рр. працював у Харківському університеті (з 1886 р. – професор). З 1898 р. – професор Московського університету. Основоположник проектно-геометричного напрямку в вітчизняній математиці. Наукові праці присвячено побудові плоских кривих по достатньому числу точок методом багатозначних відповідностей.

Хармадар’ян Гурген Ованесович (15(27).03.1893 – 1938) – рентгенолог, член-кореспондент АН України (з 1934 р.). Народився у м. Ахалкалакі (Грузія). Закінчив Харківський університет (?). У 20-х рр. працював у Харківському медичному інституті (з 1928 р. – завідувач кафедрою), одночасно з 1926 р. – директор Українського рентгенологічного і радіологічного інституту. У 1934 р. – заступник наркома охорони здоров’я України, у 1937 р. – заступник наркома охорони здоров’я СРСР. У тому ж році безпідставно заарештований як „ворог народу”, ймовірно страчений в 1938 р. Наукові праці стосуються методів рентгенологічних досліджень в медицині та променевої терапії.